Євангельських християн-баптистів
Ми віримо, що Бог передбачав гріхопадіння перших людей, тому приготував план спасіння, згідно якого Христос був Агнцем, призначеним на заколення від закладин світу (Об. 13:8). Христос у призначений Богом час взяв на Себе гріх усього світу, зазнав за це праведного суду Божого і, досконало задовольнивши Боже правосуддя, звершив повне викуплення і спасіння (Ів. 1:29; 1Пn. 2:24; 2Кор. 5:21).
Спасіння звершується Богом по благодаті. Людина отримує його тільки через особисте та самостійне навернення до Бога. Тому “під небом нема іншого Ймення, даного людям, щоб ним би спастися ми мали” (Дії 4:12).
Віра
Ми віримо, що для навернення грішника до Бога необхідна віра, яку дає людині Святого Духа через слухання Слова Божого (Рим. 10:17; Євр. 11:6; Дії 4:4).
Віра має три основних елементи:
пізнання Бога, Його Слова і Його волі (2Тим. 1:12);
покора Богові та Його Слову (Ів. 10:27; Як. 4:7);
прийняття того, що пропонує Бог (Ів 1:12; Рим. 8:15).
Святий Дух через віру веде людину до покаяння, спонукає відвернутися від гріха і навернутися до Бога (Дії 11:21; 26:18; Еф. 2:8). Особисте визнання Ісуса Христа Господом і Спасителем підтверджується добрими ділами (2Кор. 4:13; Ів. 20:28; Рим. 10:9-19; Мт. 10:32,33; Лк. 12:8-9; Дії 8:37).
Покаяння і навернення
Ми віримо, що покаяння дає Бог лише завдяки Своїй ласці та доброту. (Мр. 1:15; Дії 2:37-38; 11:18; Рим. 2:4). Покаяння та навернення містять: жалкування про вчинений гріх, визнання гріха перед Богом, залишення гріха і прийняття Ісуса Христа своїм особистим Спасителем (Пр. 28:13; 2Кор. 7:10; Дії 26:20).
Покаяння – це переміна у розумі, почуттях і, особливо, у волі людини, про що свідчать її вчинки (Дії 2:37-38; 9:6,20; Лк. 15:20; Мт. 21:29; Дії 26:20; Лк. 19:8-9).
Відродження
Ми віримо, що наслідком навернення і особистого прийняття Ісуса Христа Спасителем і Господом є народження згори від Духа Святого і Слова Божого, що є необхідною умовою всиновлення і входження у Царство Боже (Ів. 1:12-13; 3:3; Як. 1:18; 1Кор. 4:15; Гал. 3:26).
Відродження – це воскресіння людини з її мертвого духовного стану і народження для нового життя, а не перероблення гріховної природи людини (Ів. 3:3, 5-6; 1Кор. 6:19; 2Кор. 5:17; Гал. 5:17; 1Пт. 2:9; 2Пт. 1:4).
Справжніми ознаками відродження є докорінна переміна життя, любов до Бога, Його Слова, любов до Церкви та людей; ненависть до гріха, спрага до спілкування з Богом через молитву, уподібнення до Христа (1Ів. 3:1; 5:1; 2Кор. 3:18; Еф. 2:5; Гал. 4:19; 5:13).
Народжені згори мають впевненість у спасінні, яка ґрунтується на Божому Слові (1Ів. 5:13), свідченні Святого Духа (Рим. 8:16) та факті пережитого прийняття Ісуса Христа (Ів. 1:12).
Виправдання
Ми віримо, що людина, повіривши в Ісуса Христа, отримує виправдання вірою незалежно від добрих вчинків (Рим. 3:28; 2Кор 5:21). Шляхом виправдання змінюється становище віруючого перед Богом, Який звільняє його від відчуття провини і страху засудження за гріх, тому що Христос взяв усю провину на Себе та був покараний замість неї. Віруючому зараховується праведність Христа, ніби він узагалі не був винним. Навернена людина отримує мир із Богом і право володіння славним спадком із Христом (Рим. 4:5; 5:1; 5:9; 8:1; 8:17; 8:30).
Усиновлення
Ми віримо, що народившись згори, людина отримує нову природу, в якій перебуває Дух Святий (1Кор. 3:16; 6:19). У момент увірування людина стає дитиною Божою і отримує всі права, обов’язки і переваги Царського спадкоємця (Ів. 1:12; 1Ів. 3:1-2; Гал. 4:1-7). Тому Писання не вимагає шукати особливих ознак спасіння (Дії 13:39; Рим. 5:1; 1Кор. 3:21-23; Еф. 1:3; 4:30; Кол. 2:10; 1 Ів. 5:11-13).
Отримавши всиновлення, дитина Божа стає предметом особливої Божої любові (Ів. 17:23), Його батьківського піклування (Лк. 12:27-33) та виховання (Євр. 12:5-11), а також має право на спадок (1Пт. 1:3-5; Рим. 8:17) та вільний доступ до Небесного Ба
тька (Еф. 3:12). Дитям Божим керує Дух Святий (Рим. 8:4; Гал. 5:18), воно у всьому підкоряється Богові (1Ів. 5:1-3).
Освячення
Ми віримо, що Бог в Ісусі Христі звершив спасіння людини, відродив її для нового життя, виправдав і всиновив, увівши в сім’ю Божу (Еф. 2:19; 1Пт. 2:9-10). Бог піклується про наше освячення, адже це є Його воля (1Сол. 4:3; 1Пт. 1:16).
Освячення – це відокремлення від гріха, посвячення себе Богові та зміна в образ Ісуса Христа (1Сол. 4:7; Фил. 2:15; Кол. 3:5-8; 2Кор. 6:17-18).
Зростання в освяченні
Початкове освячення людина отримує в момент покаяння і стає святою у Христі, маючи спілкування зі Святим Богом (1Кор. 1:2; 6:11; Рим. 1:7; Євр. 10:10).
Освячення у зростанні здійснюється впродовж усього життя як процес звільнення від сили і влади гріха, уподібнення до Господа Ісуса Христа, Його життя і характеру (2Кор. 3:18; Еф. 4:11-15; 5:27; Фил. 3:10-15; 1Сол. 4:1; 2Петр. 3:18; Об. 22:11).
Для цього Бог дав:
Слово Боже (Іс. Нав. 1:8; Пс. 1:1-2; Мт. 4:4; Ів. 13:8; 2Тим. 3:16-17);
молитву, за допомогою якої віруючий спілкується з Богом, славить і шанує Його, сповідується у скоєних переступах, відкриває свої бажання перед Ним, завжди і за все дякує та клопоче про покаяння і спасіння інших людей (Мт. 26:41; Ів. 4:23-24; 16:23; 1Ів. 1:9; 1Сол. 5:17-18; Фил. 4:6; 1Тим. 2:1-4);
керівництво Духа Святого, Який освячує людину (1Петр. 1:2; 2 Сол. 2:13; Еф. 3:16; Гал. 5:22-23), скеровує віруючого в житті так, що все сприяє йому на добро (Рим. 8:28);
постійне перебування вірою у Христі (Ів. 15:2,5,8; 1Кор. 12:27).
Довершене або повне освячення настане під час підхоплення Церкви, коли відбудеться воскресіння померлих у Господі та переміна тих дітей Божих, які живуть на землі, і отримання ними нових тіл без гріха, подібних до славного тіла Господа (1Сол. 3:13; 4:17; 5:23; 1Ів. 3:2).
Спасенні розділять з Христом Його славу на віки вічні (Ів. 17:22; 1Петр. 5:10; 1 Фес. 2:12; Євр. 2:10; 2 Тим. 2:10).